Нам берегти тебе, Соборну і єдину...

2020-01-24

Якось батько зібрав синів і сказав: «Сини мої! Живіть у мирі й злагоді, і тоді жоден ворог вам не страшний, ніхто не зможе вас здолати». Сини стали заперечувати. Кожен вважав, що зуміє побороти ворога самотужки. «Невже ви думаєте, що здолаєте ворога, коли кожен із вас, як та гілка, яку вітер хилить у різні боки, а як сильніше дмухне – то й зламає? – мовив батько. – Ось спробуйте зламати цей пучок гілля. Що, не можете? Тож запам’ятайте: нікому ще не вдалося перемогти людей, які тримаються одне за одного, як ці гілки».

- Невпинний час страждань, людського болю Нам відраховує і днини, і хвилини Вінець терновий, оповивши волю, Лежав і на чолі, й на серці України. Культуру, прадідами пещену віками, Ламав, калічив і кидав у багно, Розплющив він колючими руками Ту віру, що народжує добро. Намірився і дух до рук своїх прибрати, Страх сіяти і душу засмітить, Хотів би брата він направити на брата, І мову батьківську занапастить. Він міг би довго душі нам косити, Принижувати і вбивать людину, Ні, досить цей вінець носити, Ти долі іншої достойна, Україно!